бокал
БОКА́Л (кришталевий, скляний посуд на ніжці або розширений догори для пиття вина); ФУЖЕ́Р (на високій ніжці, звичайно для шипучих вин та прохолодних напоїв). З усіх боків почулись вигуки схвалення, цокання чарок, бокалів (Л. Дмитерко); Нетудихата метнувся слухняло й запобігливо, приніс пляшку "Боржомі" й фужер (О. Сизоненко). — Пор. ке́лих.
КЕ́ЛИХ (посуд для пиття вина та інших напоїв), ЧА́РА, ФІА́Л поет., заст., ПУ́ГАР (ПО́ГАР) діал.; КУ́БОК (подібний посуд великого розміру). Наповнимо келих за долю Вкраїни (М. Нагнибіда); Розм'як Зевес, як після пару, І вижлуктив підпінка чару (І. Котляревський); Недопиване вино блищало в золотих та срібних кубках та пугарях (І. Нечуй-Левицький); — Жінко, принеси погари, вип'ємо з Юрком за щастя Ганьки і Степана (М. Томчаній); — А де ж той кубок золотий і те дання уроче? Тепер свідомо я до дна його доп'ю охоче (Леся Українка). — Пор. бока́л.
Словник синонімів української мови