боковий
БОКОВИ́Й, а́, е́.
Який міститься збоку або спрямований убік.
Хто смирніший.., боковою улицею обійде (Панас Мирний);
Іван .. повернув на бокову доріжку (І. Франко);
З бокової кишені [видно] кінчик рожевої хустки (М. Коцюбинський);
Зрідка на центральний будинок налітали вітерці, і тоді билась на сході бокова віконниця (М. Хвильовий);
З бокових дверей увійшов командуючий військовою округою (В. Кучер);
Гриць боковим поглядом відзначив надзвичайну красу деяких дівочих облич (О. Бердник);
Боковий міраж утворюється тоді, коли вертикальні шари повітря мають різну густину (з наук.-попул. літ.).
△ Латера́льний (бокови́й) при́голосний див. при́голосний.
◇ (1) На бокову́ – лягати спати.
[Шкорупський:] У мене наймудріший звичай: як тілько гості скінчили обід, гукну на слуг, щоб гостям зараз коней подавали, а сам на бокову (М. Кропивницький);
– Ну що ж – пора на бокову, – підводиться Штукаренко (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)