бокувати
БОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Ухилятися від кого-, чого-небудь, сторонитися, уникати когось, чогось.
Бокує чогось від мене (Сл. Гр.);
Від читальників він завсіди бокував (Л. Мартович);
Коли ж вони випадково зустрiчалися, дядько Володимир одразу починав сторожко бокувати й щось мимрити про свої невдачi-нестатки, скаржитись на .. бiсову дорожнечу, яка останню копiйку витрушує з самої душi (М. Стельмах);
Жив він у знайомого на приватній квартирі, від товариства бокував... (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)