бокувати
БОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Ухилятися від кого-, чого-небудь, сторонитися, уникати когось.
Бокує чогось від мене (Сл. Гр.);
Від читальників він завсіди бокував (Март., Тв., 1954, 113);
Він бокував від її тривожно вивідуючих очей (Коб., І, 1956, 392).
Словник української мови (СУМ-11)