болючий
БОЛЮ́ЧИЙ, а, е.
1. Який болить, викликає біль, пов'язаний з відчуттям болю.
Він сам .. оберігав той страх і той настрій, ворушив його, немов болючий зуб (М. Коцюбинський);
Хтось кинув на нього ломаку, і перший болючий удар розбив йому рештки військового гонору (Б. Антоненко-Давидович);
Хоч уроки історії раз по раз набивають нам болючі ґулі, ми вперто простуємо протоптаною стежкою (з газ.).
2. перен. Який викликає гіркі, тяжкі почуття, смуток, сум; тяжкий.
В своїм оповіданні вона багато наплутала .. Але тут була часточка болючої правди (М. Коцюбинський);
Перед очі виринув болючий спогад (Ірина Вільде);
Її охопила раптом болюча журба (А. Шиян);
Чорнобиль став болючим нагадуванням про те, що екологічна безпека не має національних кордонів (з газ.);
// Пов'язаний із труднощами; тяжкий.
Побудувати справді гуманне суспільство дуже складно. Це процес тривалий і болючий (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)