болючий
БОЛЮ́ЧИЙ, а, е.
1. Який болить, викликає біль, пов’язаний з відчуттям болю.
Він сам.. оберігав той страх і той настрій, ворушив його, немов болючий зуб (Коцюб., II, 1955, 129).
2. перен. Який викликає гіркі, тяжкі почуття, смуток, сум; викликаний цими почуттями; тяжкий.
Тільки тепер капітан почув.. якісь безмірно болючі уколи (Фр., VI, 1951, 449);
В своїм оповіданні вона багато наплутала.. Але тут була часточка болючої правди (Коцюб., І, 1955, 456);
Чому її погляд.. тепер блищить вогким промінням щирих аж болючих радощів? (Л. Укр., III, 1952, 745);
Її охопила раптом болюча журба (Шиян, Гроза.., 1956, 233);
Перед очі виринув болючий спогад (Вільде, Б’є восьма, 1945, 116).
◊ Болю́че мі́сце — про що-небудь найбільш уразливе для когось.
Очевидно, примівка муляра вразила його в саме болюче місце: він був з хлопського роду і тепер, ставши "паном підмайстром", дуже стидався свого походження (Фр., І, 1955, 227);
Болю́че пита́ння;
Болю́ча спра́ва — невідкладне питання, невідкладна справа, розв’язання, вирішення яких пов’язане з труднощами.
Мені щеміло серце за Жабі. "Що з нею?" Одного дня це болюче питання було розв’язане: з контори тюрми сповістили, що мені дозволено побачитися з нею (Досв., Вибр., 1959, 138);
Питання про мир є пекуче питання, болюче питання сучасності (Ленін, 26, 1951, 213).
Словник української мови (СУМ-11)