1. Словник української мови в 11 томах

болючий

БОЛЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Який болить, викликає біль, пов’язаний з відчуттям болю.

Він сам.. оберігав той страх і той настрій, ворушив його, немов болючий зуб (Коцюб., II, 1955, 129).

2. перен. Який викликає гіркі, тяжкі почуття, смуток, сум; викликаний цими почуттями; тяжкий.

Тільки тепер капітан почув.. якісь безмірно болючі уколи (Фр., VI, 1951, 449);

В своїм оповіданні вона багато наплутала.. Але тут була часточка болючої правди (Коцюб., І, 1955, 456);

Чому її погляд.. тепер блищить вогким промінням щирих аж болючих радощів? (Л. Укр., III, 1952, 745);

Її охопила раптом болюча журба (Шиян, Гроза.., 1956, 233);

Перед очі виринув болючий спогад (Вільде, Б’є восьма, 1945, 116).

◊ Болю́че мі́сце — про що-небудь найбільш уразливе для когось.

Очевидно, примівка муляра вразила його в саме болюче місце: він був з хлопського роду і тепер, ставши "паном підмайстром", дуже стидався свого походження (Фр., І, 1955, 227);

Болю́че пита́ння;

Болю́ча спра́ва — невідкладне питання, невідкладна справа, розв’язання, вирішення яких пов’язане з труднощами.

Мені щеміло серце за Жабі. "Що з нею?" Одного дня це болюче питання було розв’язане: з контори тюрми сповістили, що мені дозволено побачитися з нею (Досв., Вибр., 1959, 138);

Питання про мир є пекуче питання, болюче питання сучасності (Ленін, 26, 1951, 213).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. болючий — болю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. болючий — БОЛЮЧИЙ – БОЛІСНИЙ – БОЛЬОВИЙ Болючий. 1. Пов’язаний з фізичним відчуттям болю: болюча рана, болючий зуб, болючий удар. 2. перен. Який викликає важкі почуття, смуток; викликаний цими почуттями; важкий: болюча правда, болюче питання, болюча справа... Літературне слововживання
  3. болючий — (спогад) тяжкий, болісний; (- місце) вразливий, діткливий; (- питання) пекучий, невідкладний; (зуб) р. болющий; пор. ЗЛОБОДЕННИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. болючий — -а, -е. 1》 Який болить, викликає біль, пов'язаний з відчуттям болю. 2》 перен. Який викликає гіркі, тяжкі почуття, смуток, сум; викликаний цими почуттями; тяжкий. Болюче місце. Болюче питання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. болючий — БОЛЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який болить, викликає біль, пов'язаний з відчуттям болю. Він сам .. оберігав той страх і той настрій, ворушив його, немов болючий зуб (М. Словник української мови у 20 томах
  6. болючий — болю́ча (слаба́, слабка́ і т. ін.) струна́ чия, кого. Найбільш вразливе місце; те, що особливо мучить, хвилює кого-небудь. (Ганна:) Ну, от се ж і є болюча струна для Льолика. Фразеологічний словник української мови
  7. болючий — АКТУА́ЛЬНИЙ (про завдання, проблеми, рішення, інтереси і т. ін. — який відповідає найважливішим потребам сучасності, який має суттєве значення для розвитку, подальшого руху у даний момент), НАЗРІ́ЛИЙ, НАСУ́ЩНИЙ, ЖИВОТРЕПЕ́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
  8. болючий — Болю́чий, -ча, -че; -лю́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. болючий — Болючий, -а, -е Болящій. Яку велику і болючу ношу у серці рану. К. Псал. 210. Словник української мови Грінченка