болісно
БО́ЛІСНО.
Присл. до бо́лісний 2, 3.
Сусіда – ще молода молодиця – якось болісно усміхнулася (Панас Мирний);
– Я б вас просив .. не сміятись так, – тихо і болісно вимовив поет (Леся Українка);
Тихович бігає по хаті .. Несправедливість .. болісно ятрить його серце, труїть життя (М. Коцюбинський);
– Не можна судити людину по спеціальності! – болісно скрикнув Льова (В. Підмогильний);
Його смерть батько пережив особливо болісно (О. Донченко);
Ірша засміявся саркастично й водночас болісно (Ю. Мушкетик);
// у знач. пред.
І на серці в Гната ставало так погано, прикро, болісно... (М. Коцюбинський);
[Жура:] Нехай це болісно, але скажи спасибі, що ти пізнала правду, поки не пізно (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)