бомбардир
БОМБАРДИ́Р, а, ч.
1. іст. У XVII–XIX ст. – боєць, який обслуговував гаубиці, мортири і т. ін.
Звичайно, колишньому бомбардиру-наводчикові, а нинішньому помічникові командира полку, цебто помічникові Івана Панасовича, не до Варі було (М. Хвильовий);
Царя я вперше побачив наступного дня, у неділю вранці, він прислав бомбардира зі звісткою, що його величність зволить відвідати пана гетьмана увечері (Ю. Мушкетик).
2. спорт. У командних спортивних іграх – найрезультативніший гравець, який забиває багато голів у ворота противника.
Один із кращих бомбардирів іспанського чемпіонату буквально вбив головою м'яч під самісіньку перекладину воріт (з газ.);
Андрій Шевченко в неділю повернув собі лідерство у змаганні бомбардирів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)