бомбардир
БОМБАРДИ́Р, а, ч.
1. іст. У XVII–XIX ст. – боєць, який обслуговував гаубиці, мортири і т. ін.
Звичайно, колишньому бомбардиру-наводчикові, а нинішньому помічникові командира полку, цебто помічникові Івана Панасовича, не до Варі було (М. Хвильовий);
Царя я вперше побачив наступного дня, у неділю вранці, він прислав бомбардира зі звісткою, що його величність зволить відвідати пана гетьмана увечері (Ю. Мушкетик).
2. спорт. У командних спортивних іграх – найрезультативніший гравець, який забиває багато голів у ворота противника.
Один із кращих бомбардирів іспанського чемпіонату буквально вбив головою м'яч під самісіньку перекладину воріт (з газ.);
Андрій Шевченко в неділю повернув собі лідерство у змаганні бомбардирів (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бомбардир — бомбарди́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бомбардир — -а, ч., 1》 заст. У дореволюційній російській армії – звання солдатів артилерії. 2》 розм. Найбільш результативний гравець нападу у футболі, хокеї та інших командних іграх. 3》 Жук родини жужелицевих. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бомбардир — Бомбач, гармаш Словник чужослів Павло Штепа
- бомбардир — бомбарди́р (нім. Bombardier, від франц. bombardier) 1. Солдатське звання в артилерії в армії царської Росії. 2. Звання у «потішних» військах Петра І в 80-х pp. 17 ст. 3. Жук родини жужелицевих, який у разі небезпеки викидає рідину, що, з’єднуючись з повітрям, начебто вибухає. Інша назва – гармаш. Словник іншомовних слів Мельничука
- бомбардир — АРТИЛЕРИ́СТ (військовослужбовець, що обслуговує вогнепальну зброю для ураження противника з далекої відстані), ГАРМА́ТНИК, ГАРМА́Ш розм., ВОГНЕВИ́К розм., БАТАРЕ́ЄЦЬ розм., БОМБАРДИ́Р заст., ПУШКА́Р заст.; КАНОНІ́Р іст.; КОМЕНДО́Р (морський артилерист). Словник синонімів української мови
- бомбардир — БОМБАРДИ́Р, а, ч., заст. У дореволюційній армії — звання солдатів артилерії. Словник української мови в 11 томах