бомбардир

бомбарди́р

(нім. Bombardier, від франц. bombardier)

1. Солдатське звання в артилерії в армії царської Росії.

2. Звання у «потішних» військах Петра І в 80-х pp. 17 ст.

3. Жук родини жужелицевих, який у разі небезпеки викидає рідину, що, з’єднуючись з повітрям, начебто вибухає. Інша назва – гармаш.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бомбардир — бомбарди́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бомбардир — -а, ч., 1》 заст. У дореволюційній російській армії – звання солдатів артилерії. 2》 розм. Найбільш результативний гравець нападу у футболі, хокеї та інших командних іграх. 3》 Жук родини жужелицевих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бомбардир — Бомбач, гармаш Словник чужослів Павло Штепа
  4. бомбардир — БОМБАРДИ́Р, а, ч. 1. іст. У XVII–XIX ст. – боєць, який обслуговував гаубиці, мортири і т. ін. Звичайно, колишньому бомбардиру-наводчикові, а нинішньому помічникові командира полку, цебто помічникові Івана Панасовича, не до Варі було (М. Словник української мови у 20 томах
  5. бомбардир — АРТИЛЕРИ́СТ (військовослужбовець, що обслуговує вогнепальну зброю для ураження противника з далекої відстані), ГАРМА́ТНИК, ГАРМА́Ш розм., ВОГНЕВИ́К розм., БАТАРЕ́ЄЦЬ розм., БОМБАРДИ́Р заст., ПУШКА́Р заст.; КАНОНІ́Р іст.; КОМЕНДО́Р (морський артилерист). Словник синонімів української мови
  6. бомбардир — БОМБАРДИ́Р, а, ч., заст. У дореволюційній армії — звання солдатів артилерії. Словник української мови в 11 томах