1. Словник синонімів української мови

бомбардир

АРТИЛЕРИ́СТ (військовослужбовець, що обслуговує вогнепальну зброю для ураження противника з далекої відстані), ГАРМА́ТНИК, ГАРМА́Ш розм., ВОГНЕВИ́К розм., БАТАРЕ́ЄЦЬ розм., БОМБАРДИ́Р заст., ПУШКА́Р заст.; КАНОНІ́Р іст.; КОМЕНДО́Р (морський артилерист). Артилеристи з веселим перегуком тягнули вперед гармати (О. Гончар); Поважно пробігла остання гармата за восьмериком коней, і за нею стомлений гарматник поспішав (Ю. Яновський); Гармаші по сонцю золотому Звозили гармати для салюту (І. Нехода); Клопочуться біля гармат вогневики. Обчислювачі уточнюють дані (з газети); Ось тут стояли на смерть батарейці (І. Цюпа); Покликне Сомко на своїх козаків: — До шику! До лави! Пушкарі, риштуйте гармати (П. Куліш); Професор Ф. Рубо змалював у панорамі "Оборона Севастополя" каноніра Авер'яна Лагутіна (В. Кучер); Микола Панасюк досконало опанував професію першого комендора гармати (П. Автомонов).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бомбардир — бомбарди́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бомбардир — -а, ч., 1》 заст. У дореволюційній російській армії – звання солдатів артилерії. 2》 розм. Найбільш результативний гравець нападу у футболі, хокеї та інших командних іграх. 3》 Жук родини жужелицевих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бомбардир — Бомбач, гармаш Словник чужослів Павло Штепа
  4. бомбардир — БОМБАРДИ́Р, а, ч. 1. іст. У XVII–XIX ст. – боєць, який обслуговував гаубиці, мортири і т. ін. Звичайно, колишньому бомбардиру-наводчикові, а нинішньому помічникові командира полку, цебто помічникові Івана Панасовича, не до Варі було (М. Словник української мови у 20 томах
  5. бомбардир — бомбарди́р (нім. Bombardier, від франц. bombardier) 1. Солдатське звання в артилерії в армії царської Росії. 2. Звання у «потішних» військах Петра І в 80-х pp. 17 ст. 3. Жук родини жужелицевих, який у разі небезпеки викидає рідину, що, з’єднуючись з повітрям, начебто вибухає. Інша назва – гармаш. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. бомбардир — БОМБАРДИ́Р, а, ч., заст. У дореволюційній армії — звання солдатів артилерії. Словник української мови в 11 томах