бомж

БОМЖ, а і а́, ч., розм.

Людина, яка не має постійного місця проживання, помешкання, певних занять; безпритульний, бездомний; волоцюга.

Оригінальний прозаїк Михайло Скаліцький написав повість про бомжа – твір з погляду життєвої правди вражаючий (із журн.);

Сьогодні від злочинних зазіхань не застрахований ні респектабельний бізнесмен, ні вокзальний бомж (з газ.).

Значення в інших словниках

1. бомж — бомж іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. бомж — -а, ч., розм. Особа без певного місця проживання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бомж — А, ч., абр. (від рос. «без определенного места жительства» — без визначеного місця проживання). Бездомний чоловік, жебрак.  Словник сучасного українського сленгу
4. бомж — (-а) ч.; жрм. Людина без житла; волоцюга. Іван Новаковський, на прізвисько Новокаїн, інша версія Ваня Каїн, гнаний і упосліджений (себто у послід перемінений) літератор, видавець і культуролог, бомж...  Словник жарґонної лексики української мови