бомж
БОМЖ, а і а́, ч., розм.
Людина, яка не має постійного місця проживання, помешкання, певних занять; безпритульний, бездомний; волоцюга.
Оригінальний прозаїк Михайло Скаліцький написав повість про бомжа – твір з погляду життєвої правди вражаючий (із журн.);
Сьогодні від злочинних зазіхань не застрахований ні респектабельний бізнесмен, ні вокзальний бомж (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бомж — бомж іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- бомж — -а, ч., розм. Особа без певного місця проживання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бомж — А, ч., абр. (від рос. «без определенного места жительства» — без визначеного місця проживання). Бездомний чоловік, жебрак. Словник сучасного українського сленгу
- бомж — (-а) ч.; жрм. Людина без житла; волоцюга. Іван Новаковський, на прізвисько Новокаїн, інша версія Ваня Каїн, гнаний і упосліджений (себто у послід перемінений) літератор, видавець і культуролог, бомж... Словник жарґонної лексики української мови