бомж
(-а) ч.; жрм. Людина без житла; волоцюга. Іван Новаковський, на прізвисько Новокаїн, інша версія Ваня Каїн, гнаний і упосліджений (себто у послід перемінений) літератор, видавець і культуролог, бомж, останніх років п'ятнадцять намагається нелегально спати у гуртожитку, з якою метою навіть узяв церковний шлюб у Мар'їній Рощі з прописаною у гуртожитку епілептичкою Василісою <...> (Ю. Андрухович, Московіада); П'яні бомжі танцюють під музику (В. Щербань: Тексти); Тема нашого іронічного дослідження — бомжі як марґінали та невротично яскраві особистості (ПіК, 2001, № 18). * У порівн. Цей марний день як бомж / липкими пальцями дощу / за комір ліз / аби тіло знайти <...> (Ю. Ковалів: Смолоскипи, 1998, № 4); І голуби сполохані й лякливі — Блакитні душі вмерлих тут "бомжів" (С. Жадан: Молоде вино). БСРЖ, 71; ПСУМС, 9; ЯБМ, 1, 112.
Значення в інших словниках
- бомж — бомж іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- бомж — -а, ч., розм. Особа без певного місця проживання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бомж — БОМЖ, а і а́, ч., розм. Людина, яка не має постійного місця проживання, помешкання, певних занять; безпритульний, бездомний; волоцюга. Оригінальний прозаїк Михайло Скаліцький написав повість про бомжа – твір з погляду життєвої правди вражаючий (із журн. Словник української мови у 20 томах
- бомж — А, ч., абр. (від рос. «без определенного места жительства» — без визначеного місця проживання). Бездомний чоловік, жебрак. Словник сучасного українського сленгу