бомкати
БО́МКАТИ, ає, недок., розм.
Дзвонити уривчасто, неголосно (про дзвін).
Кайдани у кожного з них дінькали і бомкали з дитинства, розповідаючи про той Сибір і про це Забайкалля (І. Багряний);
З димарів багатьох хатин в'ються сизі вечірні дими, дзвін справді бомкає з невеличкої дерев'яної церковці (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)