бомонд
БОМО́НД, у, ч.
Вишукане аристократичне товариство.
[Михайло:] Я не знаю, що мені робить, як мені перед бомондом показать своїх батьків-мужиків? (І. Карпенко-Карий);
Добила бідолаху балерина, перед якою падав ниць увесь бомонд Парижа і Лондона (А. Крижанівський);
Їхня витончена, освічена, вихована серед бомонду Марія повинна малювати не жеброту, а людей достойних (з публіц. літ.);
Авторитети нашого артистичного бомонду бадьоро рапортують, що Україна переживає чи не культурний ренесанс (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)