борвій
БОРВІ́Й, ю, ч., поет.
Великий вітер; буря, ураган.
Стрічалися нам .. Явори й темні дуби, до негоди та борвію звиклі (Леся Українка);
Коли ж зненацька налетить борвій, Він [дуб] спереду стоїть, як вартовий, Уп'явши в ґрунт коріння вузлувате (Л. Первомайський);
* Образно. Сміло глянемо в вічі борвію Та зміркуємо усе розумом (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)