боргувати
БОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. кому. Давати в борг.
Як станеш усім боргувати, то прийдеться без сорочки ходити (Номис);
Грек розвозив сіль по прибережних кримських селах раз на рік і звичайно боргував (М. Коцюбинський).
2. у кого. Позичати, брати в борг.
Боргувати в сусіда.
3. кому. Бути боржником.
Через декілька місяців за таких цін усі газові підприємства будуть боргувати “Газпрому” кругленьку суму (з газ.);
Дванадцять підприємств Тернополя боргують своїм працівникам серйозні суми заробітної платні (з газ.).
4. перен. Бути винним або зобов'язаним кому-небудь.
[Стьопа:] Ну, а я не хочу боргувати перед вами (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)