боргувати

боргува́ти

-ую, -уєш, недок.

1》 кому. Давати в борг.

2》 у кого. Позичати, брати в борг.

3》 перен. Бути винним або зобов'язаним кому-небудь.

Значення в інших словниках

1. боргувати — боргува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. боргувати — БОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. кому. Давати в борг. Як станеш усім боргувати, то прийдеться без сорочки ходити (Номис); Грек розвозив сіль по прибережних кримських селах раз на рік і звичайно боргував (М. Коцюбинський). 2. у кого.  Словник української мови у 20 томах
3. боргувати — Без боргу, нема торгу. Бідні люди примушені купувати на кредит. Борг умер, а зачекай не жиє, хто не має грошей, хай не п'є. Говорять купці тим, що утратили кредит. За боргований хліб тяжко платити.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. боргувати — ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯ розм., БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ЗАЗИЧА́ТИ діал. — Док.: пози́чити, поборгува́ти розм. узяти (взя́ти), припози́чити розм. перехопи́ти, зази́чити.  Словник синонімів української мови
5. боргувати — Боргува́ти, -гу́ю, -гу́єш; -гу́й, -гу́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. боргувати — БОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. кому. Давати в борг. Грек розвозив сіль по прибережних кримських селах раз на рік і звичайно боргував (Коцюб., І, 1955, 393). 2. у кого. Позичати, брати в борг. 3. перен. Бути винним або зобов’язаним кому-небудь.  Словник української мови в 11 томах
7. боргувати — Боргувати, -гую, -єш гл. 1) Давать въ долгъ; кредитовать. К. ЦН. 219. Як станеш усім боргувати, ?по прийдеться без сорочки ходити. Ном. № 10617. Сидить багач та й дивує, що убогому жид боргує. Чуб. V. 1094. 2) Брать въ долгъ. Пішов чумак до жидівки боргувати мед, горівку. Грин. ІІІ. 575.  Словник української мови Грінченка