боргувати
БОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. кому. Давати в борг.
Грек розвозив сіль по прибережних кримських селах раз на рік і звичайно боргував (Коцюб., І, 1955, 393).
2. у кого. Позичати, брати в борг.
3. перен. Бути винним або зобов’язаним кому-небудь.
[Стьопа:] Ну, а я не хочу боргувати перед вами (Голов., Драми, 1958, 448).
Словник української мови (СУМ-11)