боржник
БОРЖНИ́К, а́, ч.
Той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь.
Боржник весело бере, а сумно віддає (прислів'я);
– Ви мій боржник. Я стягну з вас те, що ви мені завинили (Ю. Смолич);
– Дякую, – сказав Тарас. – .. Я ваш боржник (Василь Шевчук);
Незаможні жителі міста Ольвії часто бували боржниками багатих купців і лихварів (з наук. літ.);
Боржник після деяких роздумів надіслав потрібну плату (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)