боржник
БОРЖНИ́К, а́, ч. Той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь.
Боржник весело бере, а сумно віддає (Укр.. присл.., 1955, 282);
— Вимін боржник. Я стягну з вас те, що ви мені завинили (Смолич, І, 1958, 124);
Незаможні жителі міста [Ольвії] часто бували боржниками багатих купців і лихварів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 250).
Словник української мови (СУМ-11)