боржник

боржни́к

-а, ч.

Одна зі сторін у борговому зобов'язанні, яка повинна передати майно, виконати роботу, сплатити борг тощо іншій стороні (кредитору).

|| Той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь.

Неспроможний боржник — боржник, який не в змозі повернути борг.

Солідарний боржник — боржник, який, зробивши напис на векселі і поставившя свій підпис, узяв на себе зобов'язання за цим борговим документом.

Значення в інших словниках

1. боржник — боржни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. боржник — Винуватець.  Словник синонімів Караванського
3. боржник — [боржник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
4. боржник — БОРЖНИ́К, а́, ч. Той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь. Боржник весело бере, а сумно віддає (прислів'я); – Ви мій боржник. Я стягну з вас те, що ви мені завинили (Ю. Смолич); – Дякую, – сказав Тарас. – ..  Словник української мови у 20 томах
5. боржник — БОРЖНИ́К (той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь), ДЕБІТО́Р бухг., ДОВЖНИ́К діал. Созоненко загримав залізом, відчинив хвіртку, і на подвір'я боком, боком, боячись зачепити його, обережно втиснувся споконвічний боржник Василенко (М.  Словник синонімів української мови
6. боржник — Боржни́к, -ка́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. боржник — БОРЖНИ́К, а́, ч. Той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь. Боржник весело бере, а сумно віддає (Укр.. присл.., 1955, 282); — Вимін боржник.  Словник української мови в 11 томах
8. боржник — рос. должник фізична чи юридична особа, що має боргові матеріальні зобов'язання щодо необхідності повернення боргів.  Eкономічна енциклопедія