бородач
БОРОДА́Ч, а́, ч.
1. Те саме, що борода́нь.
Янош і бородач засміялися хриплим іржавим сміхом (Н. Рибак);
З напівтемного кутка дико глипав спідлоба .. бородач (А. Хижняк).
2. Великий хижий птах родини яструбиних з пір'ям навколо шиї, схожим на бороду.
Стерв'ятники, грифи, бородачі їдять лише мертвих тварин (з навч. літ.).
3. Багаторічна злакова рослина, поширена у помірних і тропічних поясах обох півкуль.
Бородач звичайний найпоширеніший у лісостеповій і степовій зонах, у Закарпатті, в гірському Криму (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)