бородач
БОРОДА́Ч, а́, ч.
1. Те саме, що борода́нь.
Янош і бородач засміялися хриплим іржавим сміхом (Н. Рибак);
З напівтемного кутка дико глипав спідлоба .. бородач (А. Хижняк).
2. Великий хижий птах родини яструбиних з пір'ям навколо шиї, схожим на бороду.
Стерв'ятники, грифи, бородачі їдять лише мертвих тварин (з навч. літ.).
3. Багаторічна злакова рослина, поширена у помірних і тропічних поясах обох півкуль.
Бородач звичайний найпоширеніший у лісостеповій і степовій зонах, у Закарпатті, в гірському Криму (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бородач — борода́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бородач — -а, ч. 1》 розм. Бородата людина. 2》 Великий хижий птах з пір'ям навколо шиї, схожим на бороду; живиться падлом. 3》 Багаторічна південна злакова рослина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бородач — Бородань, бородай Словник чужослів Павло Штепа
- бородач — див. бородань Словник синонімів Вусика
- бородач — БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні). Словник синонімів української мови
- бородач — БОРОДА́Ч, а́, ч. 1. розм. Бородата людина. Чутно було: паяними голосами тоненько бородачі виводили "Лучинушку" (Мирний, II, 1954, 127); Янош і бородач засміялися хриплим іржавим сміхом (Рибак, Що сталося.., 1947, 160). Словник української мови в 11 томах