бородач
борода́ч
-а, ч.
1》 розм. Бородата людина.
2》 Великий хижий птах з пір'ям навколо шиї, схожим на бороду; живиться падлом.
3》 Багаторічна південна злакова рослина.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бородач — борода́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бородач — Бородань, бородай Словник чужослів Павло Штепа
- бородач — БОРОДА́Ч, а́, ч. 1. Те саме, що борода́нь. Янош і бородач засміялися хриплим іржавим сміхом (Н. Рибак); З напівтемного кутка дико глипав спідлоба .. бородач (А. Хижняк). 2. Великий хижий птах родини яструбиних з пір'ям навколо шиї, схожим на бороду. Словник української мови у 20 томах
- бородач — див. бородань Словник синонімів Вусика
- бородач — БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні). Словник синонімів української мови
- бородач — БОРОДА́Ч, а́, ч. 1. розм. Бородата людина. Чутно було: паяними голосами тоненько бородачі виводили "Лучинушку" (Мирний, II, 1954, 127); Янош і бородач засміялися хриплим іржавим сміхом (Рибак, Що сталося.., 1947, 160). Словник української мови в 11 томах