бородач

Значення в інших словниках

1. бородач — борода́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. бородач — -а, ч. 1》 розм. Бородата людина. 2》 Великий хижий птах з пір'ям навколо шиї, схожим на бороду; живиться падлом. 3》 Багаторічна південна злакова рослина. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бородач — БОРОДА́Ч, а́, ч. 1. Те саме, що борода́нь. Янош і бородач засміялися хриплим іржавим сміхом (Н. Рибак); З напівтемного кутка дико глипав спідлоба .. бородач (А. Хижняк). 2. Великий хижий птах родини яструбиних з пір'ям навколо шиї, схожим на бороду. Словник української мови у 20 томах
4. бородач — див. бородань Словник синонімів Вусика
5. бородач — БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні). Словник синонімів української мови
6. бородач — БОРОДА́Ч, а́, ч. 1. розм. Бородата людина. Чутно було: паяними голосами тоненько бородачі виводили "Лучинушку" (Мирний, II, 1954, 127); Янош і бородач засміялися хриплим іржавим сміхом (Рибак, Що сталося.., 1947, 160). Словник української мови в 11 томах