1. Словник української мови в 11 томах

бородач

БОРОДА́Ч, а́, ч.

1. розм. Бородата людина.

Чутно було: паяними голосами тоненько бородачі виводили "Лучинушку" (Мирний, II, 1954, 127);

Янош і бородач засміялися хриплим іржавим сміхом (Рибак, Що сталося.., 1947, 160).

2. Великий хижіїй птах з пір’ям навколо шиї, схожим на бороду; живиться падлом.

4. (Andropogon). Багаторічна південна злакова рослина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бородач — борода́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бородач — -а, ч. 1》 розм. Бородата людина. 2》 Великий хижий птах з пір'ям навколо шиї, схожим на бороду; живиться падлом. 3》 Багаторічна південна злакова рослина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бородач — Бородань, бородай Словник чужослів Павло Штепа
  4. бородач — БОРОДА́Ч, а́, ч. 1. Те саме, що борода́нь. Янош і бородач засміялися хриплим іржавим сміхом (Н. Рибак); З напівтемного кутка дико глипав спідлоба .. бородач (А. Хижняк). 2. Великий хижий птах родини яструбиних з пір'ям навколо шиї, схожим на бороду. Словник української мови у 20 томах
  5. бородач — див. бородань Словник синонімів Вусика
  6. бородач — БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні). Словник синонімів української мови