бородач
БОРОДА́Ч, а́, ч.
1. розм. Бородата людина.
Чутно було: паяними голосами тоненько бородачі виводили "Лучинушку" (Мирний, II, 1954, 127);
Янош і бородач засміялися хриплим іржавим сміхом (Рибак, Що сталося.., 1947, 160).
2. Великий хижіїй птах з пір’ям навколо шиї, схожим на бороду; живиться падлом.
4. (Andropogon). Багаторічна південна злакова рослина.
Словник української мови (СУМ-11)