бороти
БОРО́ТИ, борю́, бо́реш, недок., кого, що.
Перемагати кого-небудь у двобої.
– Саженний, каже, чоловік був, а сила – ведмеді боров (Панас Мирний);
А чи правда, Марто, що ти в своєму селі всіх парубків борола? (С. Васильченко);
* Образно. Ти чуєш, як правду неправда скрізь боре? Ой, горе! (Леся Українка);
// поет., уроч. Перемагати в бою.
Шотландці крикнули: “Біда! Король Едвард нас боре!” (Леся Українка);
// Тамувати в собі які-небудь почуття, бажання.
Згадай в пустині, Далеко над море, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко);
Стократно полюбив я сонце і зело, Мурашок на траві і людську вдачу милу, Що боре у собі і заздрощі, і зло... (М. Рильський);
// рідко. Намагатися подолати або знищити що-небудь.
Гаї ми садим і сади, Ми злу посуху борем (М. Рильський);
// Змагати кого-небудь (про сон, утому і т. ін.).
Страх боре людей (М. Коцюбинський);
Сон .. почав бороти мене (І. Микитенко);
Ми ще й досі боремо ту інерцію спокою, що спаралізувала тисячі наших діячів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)