босерон
БОСЕРО́Н, а, ч.
1. Порода службових собак перев. з густою чорною шерстю, довгою шиєю та великими рудими лапами.
Босерон – дуже давня французька порода, яка має вроджену здатність до охоронної роботи (з наук.-попул. літ.);
Босерон – це собака цивілізованого Заходу, де царює закон і порядок (із журн.).
2. Собака цієї породи.
Босерон був дуже відданий господарю, для нього не було більшого задоволення, ніж прогулятися або попрацювати на пару з господарем (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)