босий
БО́СИЙ, а, е.
Невзутий, без взуття, з босими ногами.
Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Т. Шевченко);
Марін лежав простертий на землі, На грудях руки зложені, і босі ноги (І. Франко);
Тримаючи в руках черевики, він [Гриць] намацував .. босими ногами місцину, де можна безпечно ступити (О. Бердник);
У Спарті юнаки більшу частину року ходили босі, у легкому одязі (з навч. літ.);
* Образно. Погасло небо і землі не чути. Сплять босі села в хаті на печі (М. Вінграновський).
◇ Го́лий, бо́сий і [й] простоволо́сий див. го́лий;
(1) [І] бо́сий і го́лий – дуже бідний, убогий.
– Якби не жінка робила, то б досі ходили б ви і босі, і голі, і зимою б померзли (Г. Квітка-Основ'яненко);
До волі, бідні, босі й голі! Не час сидіти у норі! Мобілізуються тополі під хмарним вітром на горі... (П. Тичина);
На площах ми чужі стояли, босі й голі, І кожний кидав камінь в нас... (Л. Костенко);
На бо́су но́гу див. нога́;
Ходи́ти го́лим (бо́сим) див. ходи́ти.
Словник української мови (СУМ-20)