босий
БО́СИЙ, а, е. Невзутий, без взуття.
Раз увечері зимою, У одній свитині. Іде боса титарівна І несе дитину (Шевч., II, 1953, 81);
Марін лежав простертий на землі, На грудях руки зложені, і босі ноги (Фр., XIII, 1954, 301);
// у знач. ім. бо́сий, сого, ч. Про бідну людину, бідняка.
До волі, бідні, босі й голі! не час сидіти у норі! (Тич., І, 1946, 97).
Словник української мови (СУМ-11)