босяцюга

БОСЯЦЮ́ГА, и, ч., зневажл.

Збільш. до бося́к.

Хто вас, босяцюги, на чужу землю просив? (М. Стельмах);

Антон Герасимович досить скептично ставиться до цих нескінченних учительських сидінь, де люди дорослі .. годинами сушать собі голови над тим, звідки беруться шибеники, босяцюги, халамидники... (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. босяцюга — босяцю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. босяцюга — -и, ч., зневажл. Збільш. до босяк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. босяцюга — БОСЯЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до бося́к. Відвів [батько] на мить від грудей синову голову.., шорсткою долонею придавив їжакуватий чорний чубчик. — Босяцюга мій дорогий! (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 326).  Словник української мови в 11 томах