Значення в інших словниках
-
босяцюга —
босяцю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
босяцюга —
БОСЯЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до бося́к. Хто вас, босяцюги, на чужу землю просив? (М. Стельмах); Антон Герасимович досить скептично ставиться до цих нескінченних учительських сидінь, де люди дорослі ..
Словник української мови у 20 томах
-
босяцюга —
БОСЯЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до бося́к. Відвів [батько] на мить від грудей синову голову.., шорсткою долонею придавив їжакуватий чорний чубчик. — Босяцюга мій дорогий! (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 326).
Словник української мови в 11 томах