босяцюга
БОСЯЦЮ́ГА, и, ч., зневажл.
Збільш. до бося́к.
Хто вас, босяцюги, на чужу землю просив? (М. Стельмах);
Антон Герасимович досить скептично ставиться до цих нескінченних учительських сидінь, де люди дорослі .. годинами сушать собі голови над тим, звідки беруться шибеники, босяцюги, халамидники... (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- босяцюга — босяцю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- босяцюга — -и, ч., зневажл. Збільш. до босяк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- босяцюга — БОСЯЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до бося́к. Відвів [батько] на мить від грудей синову голову.., шорсткою долонею придавив їжакуватий чорний чубчик. — Босяцюга мій дорогий! (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 326). Словник української мови в 11 томах