босяцюга
БОСЯЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до бося́к.
Відвів [батько] на мить від грудей синову голову.., шорсткою долонею придавив їжакуватий чорний чубчик. — Босяцюга мій дорогий! (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 326).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- босяцюга — босяцю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- босяцюга — -и, ч., зневажл. Збільш. до босяк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- босяцюга — БОСЯЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до бося́к. Хто вас, босяцюги, на чужу землю просив? (М. Стельмах); Антон Герасимович досить скептично ставиться до цих нескінченних учительських сидінь, де люди дорослі .. Словник української мови у 20 томах