боягузтво
БОЯГУ́ЗТВО, а, с.
Власт. боягузові боязкість, лякливість.
Ненавидить [Віра] Карпа. Все в ньому тепер їй огидне: і оцей притишений голос, і пристрасть його, і боягузтво (А. Шиян);
Звірі в байках виступають носіями певних людських вад: тупості, впертості, боягузтва, хитрощів, жадібності (з наук.-попул. літ.);
Поетизуючи хоробрість, легенди та перекази про січовиків нещадно засуджували боягузтво, таврували зраду (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)