боягузтво
БОЯГУ́ЗТВО, а, с.
Власт. боягузові боязкість, лякливість.
Ненавидить [Віра] Карпа. Все в ньому тепер їй огидне: і оцей притишений голос, і пристрасть його, і боягузтво (А. Шиян);
Звірі в байках виступають носіями певних людських вад: тупості, впертості, боягузтва, хитрощів, жадібності (з наук.-попул. літ.);
Поетизуючи хоробрість, легенди та перекази про січовиків нещадно засуджували боягузтво, таврували зраду (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- боягузтво — боягу́зтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- боягузтво — -а, с. Власт. боягузові боязкість, лякливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- боягузтво — БОЯГУ́ЗТВО, а, с. Властива боягузові боязкість, лякливість. [Тимофій:] Тільки примітивні люди чіпляються за цього старого бога [совість], щоб виправдати своє боягузтво (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 23); Ненавидить [Віра] Карпа. Словник української мови в 11 томах