бравувати
БРАВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
Удавати з себе хороброго, сміливого, навмисно легковажити небезпекою, показуючи свою сміливість.
Він [лейтенант] .. намагався триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут);
// Підкреслено демонстративно робити щось.
Спочатку Марія трохи бравує цим простим одягом, а потім і звикає з'являтися в студії, на виставках і просто на вулиці в скромних костюмах і сукнях (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)