брама
БРА́МА, и, ж.
Великі ворота, перев. при монументальних спорудах.
І плаче, плаче Ярославна В Путивлі на валу на брамі (Т. Шевченко);
Довкола будови був досить обширний плац, обведений височезним парканом, з широкою брамою для в'їзду (І. Франко);
Біля високої брами Морського заводу вже стояв гурт жінок і дітей (В. Кучер);
Загупав [дід] кийком у велику, залізом оббиту браму (А. Дімаров);
* Образно. Радість відкриває браму до нових зустрічей (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)