брама

бра́ма 1. двері будинку (м, ср, ст): Важка брама, що виходила на Бляхарську вулицю, поволі скрипнула, а на опустілу вулицю виглянуло спочатку обличчя, а далі й ціла постать людини, що ще хвилину тому була затоплена в молитовній контемпляції в церкві (Лисяк)

2. вхід до будинку (м, ср, ст): Старші учні на перервах грали в шахи, інші виходили покурити, ховаючись по сусідніх каменицях, звичайно у брамах (Цьонка); У входовій брамі дому “Просвіти” було ще повно диму з експльозії розривного матеріялу та куряви від розірваного муру. Праворуч брама була засипана румовиськом, цеглами, тинком тощо (Шухевич)

3. вул. рот (м, ср, ст)||бузя, бузяк, ґємба, дзьоб (дзюб), дзюбок, їдачка, їдунка, кагал, канал, клапач, клапачка, мазак, минашка, параха, пащека, писок, письо, пищидло, труванка (труянка), усна яма, ядачка (ярдачка)

◊ замкну́ти бра́му вул. замовкнути (ст): Ти свій хлоп, Базиль. Але замкни свою браму! Не балакай забагато. А як тебе хто питав би – ти мене не бачив. Хіба щоби мама, тоді так (Лисяк)||замкнути бузю, замкнути канал, замкнути куферок, замкнути минашку, замкнути писок, замкнутися, стулити дзьоба, стулити дзюбок, стулити клапач, стулити куферок, стулити мазак, стулити морду, стулити параху, стулити писк, стулити писок

Значення в інших словниках

1. брама — бра́ма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. брама — Великі ворота, здебільшого при монументальних спорудах, а також переносно. Відкрилась міська брама (І.Франко); Величезна заґратована брама визначала місце в’їзду (Ю.Смолич); Вороже військо ломиться у брами. Глухі ворота (Л.  Літературне слововживання
3. брама — див. ВОРОТА.  Словник синонімів Караванського
4. брама — I -и, ж. Великі ворота, перев. при монументальних спорудах. Королівська брама. II -и, ч. Те саме, що Брахма.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. брама — БРА́МА, и, ж. Великі ворота, перев. при монументальних спорудах. І плаче, плаче Ярославна В Путивлі на валу на брамі (Т. Шевченко); Довкола будови був досить обширний плац, обведений височезним парканом, з широкою брамою для в'їзду (І.  Словник української мови у 20 томах
6. брама — (-и) ж.  Словник жарґонної лексики української мови
7. брама — див. ворота; перешкода  Словник синонімів Вусика
8. брама — бра́ма див. брахма  Словник іншомовних слів Мельничука
9. брама — ВОРО́ТА, БРА́МА, ВРАТА́ заст. уроч., ВОРІ́ТТЯ діал.; КО́ВО́РОТ заст., КО́ЛО́ВОРОТ заст. (ворота на вихідних вулицях села). Зінька побігла ворота відчиняти (А.  Словник синонімів української мови
10. брама — Бра́ма, -ми, -мі; бра́ми, брам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. брама — БРА́МА, и, ж. Великі ворота, переважно при монументальних спорудах. І плаче, плаче Ярославна В Путивлі на валу на брамі (Шевч., II, 1953, 337); Довкола будови був досить обширний плац, обведений височезним парканом, з широкою брамою для в’їзду (Фр.  Словник української мови в 11 томах
12. брама — (укр.) 1. Парадні ворота, часто виконані у вигляді тріумфальних арок, що вели до монументальних будівель або комплексів. Багато оздоблені декором Б. зводилися в українській архітектурі XVII–XVIII ст. 2. Наскрізний проїзд у надворотній башті.  Архітектура і монументальне мистецтво