брезент
БРЕЗЕ́НТ, у, ч.
Груба лляна водонепроникна тканина.
Ідуть геодезисти з інструментом, На них плащі-дощовики з брезенту (П. Дорошко);
Холод [вкладався на ніч] на складеному вчетверо брезентові (Ю. Мушкетик);
Намети на Півночі подвійні: знизу фланель або повстина, а зверху – грубий брезент (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)