брейцара

БРЕЙЦА́РА, и, ж., діал.

Одна з частин ґирлиґи.

Мідну напівстерту брейцару начищено до блиску (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. брейцара — Брейцара, -ри ж. «Желѣзное кольцо, которымъ прикрѣпленъ къ ґерлиґѣ барнак» Мнж. 176.  Словник української мови Грінченка