брех
БРЕХ, у, ч., розм.
Гавкання (про собак).
Рев сурем, дзвін броні, брех панських хортів І ґвалт навіжений мов з пекла злетів (М. Старицький);
Кінське ржання, брех собачий! Сміх і гук мисливських сурем! (Леся Українка);
І наче вимерло [в сільці]: ні вогника, ні собачого бреху, ні голосу людського (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)