Словник української мови у 20 томах

брехання

БРЕХА́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. бреха́ти.

Під час перевірки на детекторі брехні виявилося, що в процесі брехання істотно підвищується активність лобової, скроневої та лімбічної часток мозку та деяких інших його ділянок (з газ.);

Герман у ямі благословив тих псів і тільки тепер пригадав собі, як, утікаючи, чув їх скажене брехання (І. Франко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. брехання — бреха́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. брехання — -я, с. Дія за знач. брехати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брехання — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм.  Словник синонімів української мови
  4. брехання — Бреха́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. брехання — БРЕХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. бреха́ти. Герман у ямі благословив тих псів і тільки тепер пригадав собі, як утікаючи чув їх скажене брехання (Фр., VIII, 1952, 373).  Словник української мови в 11 томах
  6. брехання — Бреха́ння, -ня с. 1) Лганье. 2) = гавкання.  Словник української мови Грінченка