брехання

БРЕХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. бреха́ти.

Герман у ямі благословив тих псів і тільки тепер пригадав собі, як утікаючи чув їх скажене брехання (Фр., VIII, 1952, 373).

Значення в інших словниках

1. брехання — бреха́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. брехання — -я, с. Дія за знач. брехати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брехання — БРЕХА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бреха́ти. Під час перевірки на детекторі брехні виявилося, що в процесі брехання істотно підвищується активність лобової, скроневої та лімбічної часток мозку та деяких інших його ділянок (з газ.  Словник української мови у 20 томах
4. брехання — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. брехання — Бреха́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. брехання — Бреха́ння, -ня с. 1) Лганье. 2) = гавкання.  Словник української мови Грінченка