брехнути
БРЕХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
Однокр. до бреха́ти.
Попробував би [хто-небудь] що брехнути .. і вже з брехунів повік не вийдеш (Г. Квітка-Основ'яненко);
Один був гріх [у Севастяна]: і не дихне, Як не брехне (Л. Глібов);
– Не бреши! – грубо обірвав Сучалковський... Ти як не ступнеш, то і брехнеш (О. Чорногуз);
Песик Ложка на ці Козакові слова схвально брехнув, облизався (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)