Значення в інших словниках
-
брехнути —
брехну́ти дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
брехнути —
БРЕХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до бреха́ти. Попробував би [хто-небудь] що брехнути .. і вже з брехунів повік не вийдеш (Г. Квітка-Основ'яненко); Один був гріх [у Севастяна]: і не дихне, Як не брехне (Л. Глібов); – Не бреши!...
Словник української мови у 20 томах
-
брехнути —
ГА́ВКАТИ (про собак, лисиць і т. ін. — видавати гавкіт), ГАВКОТІ́ТИ, БРЕХА́ТИ розм.; ДЗЯ́ВКАТИ, ДЗЯВКОТІ́ТИ, ДЗЯВОЛИ́ТИ, ЦЯ́ВКАТИ розм. (про маленького собаку, щеня, лисицю тощо — пискливо); РЯ́ВКАТИ розм. (грубо, грізно); ГВАЛТУВА́ТИ, ВАЛУВА́ТИ (перев.
Словник синонімів української мови
-
брехнути —
БРЕХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до бреха́ти. Попробував би [хто-небудь] що брехнути.. і вже з брехунів повік не вийдеш (Кв.-Осн., II, 1956, 354); Один був гріх [у Севастяна]: і не дихне. Як не брехне (Гл., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
брехнути —
Брехну́ти, -ну́, -не́ш гл. одн. в. отъ брехати. 1) Соврать. Можна і брехнути. Котл. Н. П. 358. 3) = гавкнути. Телята ревнули, собаки брехнули. ХС. ІІ. 195.
Словник української мови Грінченка